​

Чимало приватних заводів було створено в Києві  впродовж шляху, який веде з Подолу  до Куренівки. Мова піде  про один з заводів на сучасній вулиці Кирилівській, яка раніше називалась Фрунзе, а ще  раніше Плоська. Стара промзона свідчить про традиції місцевих виробників, які забезпечували киян практично всім необхідним.

​

​

Виникнення гуральнi.

​

У 1889 році німець Йоганн Менцер купив частину садиби Зіваля, тепер вул. Кирилівська 65 б. Задля створення дріжджо-винокурні. У кінці 19-го ст. з цегли з сусіднього заводу Зайцева зводиться новий корпус, з паровою машиною, яка працює аж до 1914 року. Ця будівля, існує до цих пір у перебудованому вигляді. У 1895 році виходить заборона на випуск, так званого, «полугара». Всі традиційні винокурні з їх мідними перегонними кубами знищують, спирт починають виробляти за сучасною технологією в ректифікаційних колонках.

Перша світова війна та «сухий закон» призвели гуральню до занепаду. Підприємство спорожніло, виробництво зупинилося. Після революції Менцер тікає до Одеси та емігрує до Франції, де помирає у 1930-х дріжджоварню розтягувати на частини, як це буває з покинутою власністю. Потім будівлі були націоналізовані радянським урядом.

​

 

Виникнення хлiбопекарського виробництва.

​

Хлібзавод №7 став до ладу у 1926 році. Був оснащений двома двоярусними печами, які опалювалися вугіллям, тоді тісто місили вручну. Випікали формовий житньо-пшеничний хліб, «Арнаут» і «Лікарський».

​

Під час Другої Світової Війни обладнання хлібзаводу було демонтовано і вивезено за межі України. Після звільнення міста завод відбудували. Було змонтовано п'ять печей ХВЛ і одну ФТЛ. Дочірнє підприємство Хлібокомбінат №2 створено в 1976 році на базі двох хлібзаводів №2 і №7, що знаходяться в Подільському районі м. Києва. Хлібозавод № 2 (цех № 1) по вул. Щекавицькій.

Хлібзавод №7 (цех №2, друга потужна виробнича ділянка хлібокомбінату. Він знаходився по вул. Фрунзе, 65 б (тепер Кирилівська). Післявоєнний підйом цього підприємства почався в 1948 році, коли на заводі встановили три печі ФТЛ 2, а в 1955 році печі з вугільного опалення переведено на газове.Протягом 1955-56 років він першим в країні почав випуск подового хліба, в наступному — «Український».

​

У 60-х роках тривала активна переоснащення підприємства. У приміщенні школи ФЗН (фабрично-заводське навчання) був створений кондитерський цех по виробництву тортів і тістечок. Побудували піч ФТЛ 2 на 45 трубок для виготовлення бубликів. З метою підвищення якості продукції діючі печі ХВЛ та інше технологічне обладнання реконструювалося, змінювався асортимент продукції, змінювалася чисельність працівників, організація виробництва і праці, побутові умови. Одним з стратегічних видів продукції, було виробництво хліба українського домашнього подового. У 1984 році побудовано окремо стоячу котельню на місці допоміжних приміщень.

Чисельність робітників у мирний час — 425 людей, у військовий час 282 людини. (Інформація з папки начальника ГО підприємства, знайдена на локації. На папці гриф ДСК).

​

Чергова реконструкція проводилася з 1999 по 2008 рік, вона поступово переходить у закриття потужностей «необхідного для раціонального використання виробничих можливостей». На зборах акціонерів 27 квітня 2013 було прийнято рішення про ліквідацію хлібокомбінату.

​